ЗАРОБІТЧАНКИ: ПОВЕРНУТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ




Чи ви колись замислювалися над наслідками трудової міграції? Начебто причини переїзду до найближчих країн очевидні: люди їдуть у пошуку вищої заробітної плати. До знайомства з Уляною Сидор, я не мала жодної позиції щодо такого виду еміграції.

Мені здавалося, що це нейтральне явище, що не несе за собою жодних негативних наслідків. Та й які вони можуть бути? Люди побачать інші країни, дізнаються про нову культуру, зароблять побільше грошей – і повернуться в Україну, щасливі, багаті й трохи «оєвропеїзовані». Ну, і що тут поганого?! Аж ось, на одному із заходів мені кажуть, що десь далеко від Харкова – в Івано-Франківську – існує ініціатива, що втілює проект для повернення заробітчанок до України. Я здивована. Сама собі думаю: «А навіщо їх повертати назад?», «Яким чином?», «Чому саме жінок?», «Що поганого в тому, що люди прагнуть отримати більшу заробітну платню?» Тож я детально ознайомилася з цим проектом.

НАВІЩО.

Ідея цього проекту належить команді ГО "Центр муніципального та регіонального розвитку - Ресурсний центр". Уляна Сидор, директорка організації розповідає, що понад 28 тисяч жінок з Івано-Франківська поїхали за кордон на заробітки. Це далеко не всі заробітчанки, адже вирахувати усіх майже неможливо, більшість їде нелегально. Для довідки: населення області становить трохи більше мільйона людей. Для економіки області масова міграція приносить чималі збитки, а для самих заробітчан вимальовується низка негативних наслідків.


– Нелегальне працевлаштування може призвести до потрапляння людини у небезпечні умови, зокрема торгівлі людьми;

– Сфери діяльності, як правило, пов’язані з фізичною діяльністю та перенавантаженням, ненормованим робочим днем;

– Розлучаються родини і діти живуть на відстані від батьків.

ЧОМУ ДЛЯ ЖІНОК

Уляна розповідає, що повертати додому необхідно і чоловіків, і жінок, але саме цей проект спрямований на жінок, аби для них створити сприятливі умови в рідному місті й дати їм інструменти для заробляння грошей вдома. Жінка переконана, що, маючи відповідну освіту та навички, тут можна заробляти не гірше, тому їхня громадська організація розпочала активну роботу над розробкою масштабного проекту для заробітчанок. У його рамках заробітчанок навчатимуть малому та середньому бізнесу, показуватимуть, як ефективно інвестувати свої гроші, щоб вони з роками приносили прибуток, а самим жінкам не доводилося повертатися на заробітки за кордон. Потреба в цьому виникла при впровадженні ініціативи «SheEmpowers – розширення можливостей жінок в економічному житті міста Івано-Франківська». Реалізація ініціативи стала можлива за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справ Канади, яке підтримало спільну діяльність Асоціація міст України та проекту міжнародної технічної допомоги, Проект "Партнерство для розвитку міст" проміс/pleddg, який в Україні впроваджує Федерація канадських муніципалітетів (ФКМ).

– Метою ініціативи є підвищення активності жінок в економічному житті Івано-Франківська. Ми хочемо показати успішні приклади жінок у бізнесі, тих, хто лише починає власну справу, щоб надихнути інших. Ми плануємо показати, як запустити власний проект з нуля, у яких сферах це можна зробити, враховуючи ті навички, якими володіє конкретна жінка, – розповідає Уляна Сидор.



Бо ж якщо розглянути, на яку працю їдуть жінки, то це як правило, сфера обслуговування: прибиральниця, офіціантка, догляд за старенькими людьми або за дітьми, роботи в полі тощо. До того ж ризик потрапляння у рабство для жінок є вищим, ніж для чоловіків. Дуже рідко жінка там може розраховувати на кар’єрне зростання. Та й зачасту ці жінки просто не мають роботи в рідному місці – бо не мають кваліфікації, яка б могла приносити гарний прибуток. Повертаючись додому, заробітчанки вкладають гроші у нерухомість, однак, у кращому випадку, ті квартири вони здають в оренду й таким чином отримують прибуток. Квартири тягнуть на себе витрати, пов’язані з ремонтом, комунальними послугами, і через деякий час жінкам доводиться повертатися за кордон, аби знову підзаробити. Ініціаторка проекту каже, що це замкнуте коло.

– Вони часто забувають: треба думати стратегічно не тільки про рік, два, три, але й про десять і двадцять. Зрештою наступить пенсійний вік – із-за кордону доведеться повертатися, себе треба буде якось себе утримувати. Неправильне інвестування призводить до появи депресивного сектору серед мешканців Івано-Франківщини. До того ж, до негативних наслідків належить розлучення дітей з батьками. Адже, коли мама або тато, або обидва виїжджають за кордон, тут залишаються діти під опікою родичів, – розповідає директорка ГО "Центр муніципального та регіонального розвитку – Ресурсний центр" Уляна Сидор.

НАСЛІДКИ.

Уляна каже, що в школах робили опитування серед дітей, скільки батьків наразі знаходиться за кордоном на заробітках. Близько тисячі дітей сказали: «так, моя мама/тато за кордоном». Споглядання за таким життям призводить і до заниження самооцінки дітей. Багато хто вирішує повторити шлях батьків і несерйозно ставиться до навчання, не прагне отримувати вищу освіту, будувати кар’єру.


– Вони вже з малечку знають, що теж поїдуть за кордон працювати: збирати ягоди, прибирати. Вони не думають про кар’єру, навіть не припускають, ким хочуть стати, вони просто знають: ми будемо, як батьки. Зараз зростає частка такого покоління, – розповідає Уляна Сидор.



Нині вже міська рада прийняла програму, у якій особливу увагу будуть приділяти жінкам і їхньому розвитку в бізнесі. До того ж було організовано низку зустрічей із керівницями, з жінками виконавчого комітету міської ради, з центрами зайнятості, податковими інспекціями тощо, де обговорили найбільші виклики перед жінками у бізнесі й домовилися поміркувати, як можна ділитися досвідом з ними, допомогти їм подолати проблеми, з якими ті стикаються, підтримати їх у починанні, рекомендувати одна одну як фахівчиню.


СПІЛКУВАННЯ ІЗ ЗАРОБІТЧАНКОЮ СВІТЛАНОЮ:

– До чого треба готуватися, коли їдеш за кордон?

– Там буде значно складніше працювати, ніж тут: я сама собі там не належу. Робота без вихідних, ставлення, як до нижчого класу й приниження.


– Що спонукало вас до переїзду?

– Треба було поставити дітей на ноги й допомогли рідним фінансово.


– Чи могли б ви тут заробляти стільки ж, скільки там?

– Авжеж ні! Моя сфера діяльності мені не дасть такий прибуток. Якби я могла тут заробити ці гроші, чи поїхала б я від родини?!


– Чи плануєте ви повертатися?

– Я про це весь час думаю, та мене зупиняє нинішня економічна ситуація України.



Матеріал створений за підтримки Українського жіночого фонду і Фонду імені Гайнріха Бьолля, точка зору яких не обов'язково збігається з авторською.

Авторка: АЛІНА КУРЛОВИЧ, ВЛАСНА КОРЕСПОНДЕНТКА ГІАЦ «КРОНА»