Що об’єднує Ізабеллу Католичку, Долорес Ібарурі, мати Терезу та Марію Кюрі? Запобігання гендерній дискримінації в іспанському шкільному контенті


МАРІЯ ЩЕРБИНА
Експертка з недискримінації в освіті, кандидатка філософських наук, доцентка


Цієї публікацією ГІАЦ «КРОНА» продовжує цикл авторських матеріалів про те, як у світі вирішують проблеми стереотипів та дискримінації в освітньому контенті (зокрема, у шкільних підручниках).


Що роблять в школі? Звісно, можна «скакати і стрибати», спілкуватися з однолітками, але… на дитину навалюється неминуча гора текстів. Кілотонни підручників, робочих зошитів, роздруківок, за якими, до того ж, криється і непомітний процес, який прийнято називати «прихованим навчальним планом» – hidden curriculum [1].

Із знаннями ними тісно сплетені інші, життєві, смисли – уявлення про відносини та ролі різних людей і груп людей, очікування і страхи, пов'язані з ними. Так неявно, непомітно у дитини формується стереотипний образ суспільства, який стає джерелом дискримінації. «Прихований навчальний план» існує в будь-якій країні, з ними стикається учнівство кожного закладу освіти.

Чи можна якимось чином змінити цю ситуацію – зламати стереотипи? Чи перетворити їх на щось інше? Іспанія однозначно відповідає: так, але треба працювати над змістом не лише шкільних уроків, а й шкільних цінностей.

Треба міняти тексти і їхнє внутрішнє послання. Іспанія зосередилася на боротьбі з гендерною дискримінацією – тобто, рівному ставленню до дівчаток і хлопчиків, на можливості кожної унікальної особистості відчувати свою приналежність до загального шкільного життя – і бути шанованою та представленою у шкільних матеріалах.

Стаття 14 Конституції Іспанії проголошує право на рівність перед законом і недискримінацію за ознакою статі, а стаття 9.2 говорить про те, що держава зобов'язана створити практичні умови для того, щоб рівність як людей, так і спільнот була реальною та ефективною. За ефективність відповідає Органічний закон від 22 березня 2007-го року про реальну (фактичну) рівність жінок та чоловіків, в якому закріплено принцип рівності можливостей та гарантії захисту від дискримінації. Він включає частину про «Інтеграцію принципу рівноправності в освітню політику».



З позиції закону, рівність з'являється, якщо її виховати. І саме цим мають займатись школи, а саме:

1) діти повинні знати про свої права, для цього потрібно не тільки вчити вчительство однаково ставитися до школярів та школярок – а й не втомлюватися писати про це у підручниках,

2) у поведінці вчительок та вчителів (і особливо у навчальних матеріалах) не повинно бути принизливих чи стереотипних стверджень (отже, потрібно зрозуміти реальну ситуацію та рухатися у правильний бік),

3) мають бути вжиті такі освітні заходи, які будуть спрямовані «на визнання та викладання ролі жінок в історії».

Радниця зі спільного навчання та рівності у підготовці вчительства Департаменту освіти, досліджень та культури Генералітету Валенсії, філологиня Ана Лопес Навахас завершила проєкт із дослідження згадок про жінок у підручниках середньої школи з усіх предметів (TRACE). У 2014 році було представлено звіт, висновки якого повідомляли, що в матеріалах для середньої школи інформації про різних діячок катастрофічно мало – 7,6 % від загальної кількості.

Крім того, дослідження [2] показали, що в іспанських підручниках є такі проблеми.

1. Елементи андроцентризму. Це означає, що суспільство зображується як чоловічий клуб. Жінок немає чи майже немає, і ученицям нема з ким себе асоціювати. Зрідка трапляються відомі особистості жіночої статі – але описано кожну з них, імовірніше, як дружину, матір, соратницю, дочку (у той час як чоловіків описують через особистий статус чи професію).

Винятків вкрай мало, і в опитуваннях діти згадують ще менше: пам'ятають Ізабеллу Католичку, Ізабеллу ІІ, Долорес Ібарурі, герцогиню Альбу, матір Терезу, Клеопатру та єдину науковицю – Марію Кюрі.

2. Стереотипний розподіл ролей. Жінки, що представлені лише на кухні, в математичних завданнях вже зустрічаються рідко, але директор, суддя, президент фірми – чоловічі персонажі, а прибиральниця – навпаки. Професійну діяльність взагалі у підручниках показано як чоловічу сферу, хоча в реальному житті в Іспанії, як і в Україні, це не так.

3. Підвищені вимоги до зовнішнього вигляду жіночих персонажів: молодість, стрункість, привабливість, у той час як у реальному світі дівчата та жінки можуть бути різного віку та виглядають дуже по-різному.


Підручник з математики – жінки готують їжу


Куди ж рухатись? На думку іспанської шкільної спільноти, перш за все, потрібно пам'ятати про те, що за всіх часів досвід однієї половини людства настільки ж важливий, як і досвід її другої половини, і говорити про жінок в історичному процесі необхідно.


Підручник з історії – біологічні види роду Людина


Не менш важливо дати дівчаткам рольові моделі – говорити про відомих науковиць, винахідниць, письменниць, художниць та їхні досягнення. Такі знання будуть корисні і для учениць, і для учнів з точки зору виховання взаємоповаги та партнерства. Вже згадана Ана Лопес Навахас разом із колегами запропонувала вчительству та видавничій спільноті значну базу даних щодо внеску великих діячок у культуру та науку – проект Women's Legacy, який схожий на те, чим займається в Україні Музей жіночої та гендерної історії (Харків), ГО «ГІАЦ «КРОНА» та інші наукові та активістські спільноти.


Письменниці Кастилії та Леона



Підручник з історії – філософині Давньої Греції


Важливо говорити про права та можливості жінок і чоловіків у різних країнах та в різні історичні періоди – зображувати історичних особистостей як самостійних діячів і діячок (якщо це відповідає дійсності).



Підручник з історії – у Єгипті жінки користувалися певною юридичною та економічною автономією, яка дозволяла їм займатися діяльністю, недоступною в інших культурах



А також пояснювати причини дискримінації.


Витоки патріархату


Демонструвати в шкільних матеріалах різних дітей і дорослих, що до того ж і виглядають по-різному.








І лише таким чином можна буде наблизити мету антидискримінаційних освітніх проєктів – показати, що, як говорить в багатьох інтерв’ю Ана Лопес Навахас, «існує спільна культурна пам'ять, у якій жінки та чоловіки однаково брали участь у розбудові суспільства».


[1] Термін був вперше запропонований американським педагогом Філіпом Веслі Джексоном в книзі «Життя в класі» в 1968 році.

[2] Вісенте Льорент-Бедмар і Вероніка Кобано-Дельгадо Пальма, 2014; Рут Пінедо Гонсалес, Марія Хосе Арройо Гонсалес, Ігнасіо Берзоса Рамос, 2018 та ін.