Стаття є розширеною рецензією  на  монографію Окани Кісь Жінка в традиційній українській культурі (друга половина XIX – початок XX століття). В рецензії проаналізовано деякі положення монографії, ідею про "велику матір богиню", розглянуто методологічні аспекти роботи, теорію влади тощо.

У статті здійснений гендерний аналіз шкільних навчальних програм з історії, складених Міністерством освіти і науки України. Разом з позитивними аспектами (наявність пильної уваги до історичної ролі жінки, діяльності жіночих організацій і становлення феміністського руху), в них були виявлені і негативні: схильність інтерпретувати історичні досягнення жінок як менш значущі, аніж чоловічі, трактування історії лише в політичній площині (у збиток до приватної сфери), відсутність серед державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів знань про соціальну активність жінок. Ключові слова: навчальна програма, жінки, чоловіки, гендер, гендерний аналіз, історія, політична історія, приватна сфера, соціальний статус, соціальна роль.

Значущість дошкільної освіти важко переоцінити. Разом з сім'єю, вона є ключовим агентом соціалізації дитини у початковий період її життя: саме тут  закладається  базис  особистості,  проходять  найважливіші  етапи  її

становлення,  формується  психічний  устрій.  Від  ефективності  дошкільних установ  багато  в  чому  залежить  успіх  подальших  освітніх  та  інших соціальних  траєкторій  людини.  Тому  аналіз  змісту  дошкільної  освіти,

звичайно ж, є  першочерговим науковим завданням, адже він дає  вичерпну інформацію  про  сутнісне  наповнення  освітнього  процесу,  особливості здобутих дитиною компетенцій, направленість її особистісного розвитку.

Значущість дошкільної освіти важко переоцінити. Разом з сім'єю, вона є ключовим агентом соціалізації дитини у початковий період її життя: саме тут  закладається  базис  особистості,  проходять найважливіші  етапи  її становлення,  формується  психічний  устрій.  Від  ефективності  дошкільних установ  багато  в  чому  залежить  успіх  подальших  освітніх  та  інших соціальних  траєкторій  людини. Тому  аналіз  змісту  дошкільної  освіти, звичайно ж, є  першочерговим науковим завданням, адже він дає  вичерпну інформацію  про  сутнісне  наповнення  освітнього  процесу,  особливості здобутих дитиною компетенцій, направленість її особистісного розвитку.

Освітні  інституції  є  одним  з  потужних  джерел  відтворення  гендерної  нерівності  у суспільстві. Процес  її  ретрансляції  тут  важко  побачити  «неозброєним  оком»,  адже відбувається  він  приховано  –  цей  феномен  прийнято  називати  «прихованим  навчальним планом». У закладі освіти будь-якого типу та рангу він репродукує гендерну нерівність у три способи:  а)  через  саму  організацію  закладу;  б)  через  зміст  освіти;  в)  через  діяльність викладачів.

Українському суспільству завжди була притаманна гендерна нерівність, і такий  важливий,  безальтернативний  за  масштабом  свого  впливу, соціалізуючий  інститут,  як  освіта  зіграв  у  її  відтворенні  першорядну  роль.

Проте  сучасне  суспільство  характеризується  ломкою  традиційних  гендерних установок  і  стереотипів:  менш  жорсткою  стає  гендерна  стратифікація, ослабляється  рольова  поляризація,  рушаться  звичні  сексистські  установки  (у першу  чергу,  ті,  що  стосуються  жінок),  стереотипи  маскулінності  та фемінності  набувають  суперечливих  рис,  що  лише  підкреслює  їхнє конструктивістське  походження.  Але  в  освіту  подібні  зміни  інтегруються досить повільно, хаотично, непослідовно, по-перше, через її консервативність, а по-друге, із-за довготривалої відсутності у ній гендерного підходу як такого (причому  не  тільки  в  освітній  практиці,  але  й  навіть  на  рівні  вибору  шляхів розвитку освіти).

Українському суспільству завжди була притаманна гендерна нерівність, і такий  важливий,  безальтернативний  за  масштабом  свого  впливу, соціалізуючий  інститут,  як  освіта  зіграв  у  її  відтворенні  першорядну  роль. Проте  сучасне  суспільство  характеризується  ломкою  традиційних  гендерних установок  і  стереотипів:  менш  жорсткою  стає  гендерна  стратифікація, ослабляється  рольова  поляризація,  рушаться  звичні  сексистські  установки  (у першу  чергу,  ті,  що  стосуються  жінок),  стереотипи  маскулінності  та фемінності  набувають  суперечливих  рис,  що  лише  підкреслює  їхнє конструктивістське  походження.  Але  в  освіту  подібні  зміни  інтегруються досить повільно, хаотично, непослідовно, по-перше, через її консервативність, а по-друге, із-за довготривалої відсутності у ній гендерного підходу як такого (причому  не  тільки  в  освітній  практиці,  але  й  навіть  на  рівні  вибору  шляхів розвитку освіти).

Школьные  уроки  труда,  являясь  неотъемлемой  составляющей общеобразовательной  подготовки,  в  негласной  иерархии  учебных  дисциплин занимают, тем не менее, периферийное положение: куда большую значимость участники  образовательного  процесса  традиционно  придают  наукоёмким предметам,  а  также  урокам,  развивающим  языковые  компетенции.  Вместе  с тем,  анализ  сущности  трудового  обучения  в  школе  свидетельствует  о  явной

недооценке его роли в настоящей и будущей жизни учащихся.

Школьные  уроки  труда,  являясь  неотъемлемой  составляющей общеобразовательной  подготовки,  в  негласной  иерархии  учебных  дисциплин занимают, тем не менее, периферийное положение: куда большую значимость участники  образовательного  процесса  традиционно  придают  наукоёмким предметам,  а  также  урокам,  развивающим  языковые  компетенции.  Вместе  с тем,  анализ  сущности  трудового  обучения  в  школе  свидетельствует  о  явной недооценке его роли в настоящей и будущей жизни учащихся.

Освіта,  зокрема  шкільна,  є,  певно,  ключовим  джерелом  поширення  гендерної нерівності,  адже  виконує  у  суспільстві  майже  безальтернативну  соціалізуючу  функцію,  до того  ж  подвійну.  З  одного  боку,  завдяки  затвердженому  державному  стандарту  та навчальним програмам, освіта сприяє особистісному розвитку дитини, надає їй певні знання про навколишній світ - така формальна складова шкільної освіти не стимулює відтворення гендерної  нерівності.  Проте  існує  зворотний  бік  соціалізуючої  функції  освіти:  приховано вона  вчить  певним  моделям  та  навичкам  соціальної  поведінки,  транслює  гендерні стереотипи, «роздає» соціальні ролі. Ця латентна функція освіти у західній науці вже досить давно відома як «прихований навчальний план» (hidden curriculum). Він існує всюди, де існує формальний навчальний план, бо є фактично його «тіньовою» стороною.

Метою  цієї  статті  є  аналіз  сучасних  способів  концептуалізації  кризи  маскулінності.  Зокрема,

звертається увага на той факт, що в академічних дискусіях апелювання до цього феномену часто

передбачає  суттєво  різні  способи  його  розуміння.  З  огляду  на  це,  в  роботі  запропонована

класифікація  основних  підходів  до  теоретичної  інтерпретації  кризи  маскулінності.  Серед  них

виокремлюється історичний підхід, відповідно до якого криза маскулінності – це продукт соціальних

трансформацій  ХІХ-ХХ  ст.;  есенціалістський  –  який  наголошує  на  тому,  що  криза  маскулінності

існувала завжди і вона є невід’ємним аспектом гегемонної маскулінності; та критичний підхід, який

стверджує, що криза маскулінності є результатом моральної паніки та дискурсивним продуктом,

що має мало спільного з реальністю.

Метою  цієї статті є аналіз сучасних способів концептуалізації кризи маскулінності.  Зокрема, звертається увага на той факт, що в академічних дискусіях апелювання до цього феномену часто передбачає  суттєво  різні  способи  його  розуміння. З  огляду  на  це,  в  роботі  запропонована класифікація  основних  підходів  до  теоретичної  інтерпретації  кризи  маскулінності.  Серед  них виокремлюється історичний підхід, відповідно до якого криза маскулінності – це продукт соціальних трансформацій  ХІХ-ХХ  ст.;  есенціалістський  –  який  наголошує  на  тому,  що  криза  маскулінності існувала завжди і вона є невід’ємним аспектом гегемонної маскулінності; та критичний підхід, який стверджує, що криза маскулінності є результатом моральної паніки та дискурсивним продуктом, що має мало спільного з реальністю.

Метою цієї статті є аналіз способів мас-медійного конструювання проблеми кризового досвіду сучасних

українських чоловіків. Зокрема, пропонуються результати текстуального аналізу публікацій на цю тему,

які з’явилися протягом 2006-2010 років. Розглянута специфіка висвітлення проблеми кризи чоловіків в мас-

медіа – її ідентифікатори, причини та підходи до вирішення. На основі цього аналізу виокремлюються три

типи  мас-медійних  дискурсів  про  чоловіків  в  кризі  –  нейтральний,  патріархатний  та  ґендерно-

егалітариний, визначаються їх характеристики та способи легітимізації.

Метою цієї статті є аналіз способів мас-медійного конструювання проблеми кризового досвіду сучасних українських чоловіків. Зокрема, пропонуються результати текстуального аналізу публікацій на цю тему, які з’явилися протягом 2006-2010 років. Розглянута специфіка висвітлення проблеми кризи чоловіків в мас-медіа – її ідентифікатори, причини та підходи до вирішення. На основі цього аналізу виокремлюються три типи  мас-медійних  дискурсів  про  чоловіків  в  кризі  –  нейтральний, патріархатний  та  ґендерно-егалітариний, визначаються їх характеристики та способи легітимізації.

Since the declaration of the sovereignty of Ukraine in 1991, substantial changes occurred in public discourse. Ukrainian women's consciousness has changed, as well. The ideologically imposed canon of femininity - the Soviet Super-Woman - lost its monopoly and authority. During the 1990s, it was challenged and undermined by new value systems and correspondingly new moral norms, life styles, fashions, rules of conduct, etc. The two that have had most influence are, on the one hand, the formerly forbidden ideology of Ukrainian nationalism (with its roots in history and traditional culture) and on the other, the formerly unknown "western patterns" (which refer prima¬rily to freedom and to the culture of mass consumption).

Тамара Марценюк. ЛГБТ-движение в Украине: 10 лет спустя

Первые ЛГБТ-организации появились в Восточных и Южных областях Украины более десяти лет назад: Николаевская ассоциация геев, лесбиянок и бисексуалов «Лига» (1996) и Региональный информационный и правозащитный Центр для геев и лесбиянок «Наш мир» (1999). В течение последних двух лет в нем произошли серьезные изменения властных отношений как «внутри», так и «снаружи» (гетеросексуальное украинское общество, СМИ), возникли новые формы сотрудничества и противостояния с властью ради достижения гендерных целей. Мне бы хотелось дать общее представление о структуре и содержании деятельности современного ЛГБТ-движения Украины и дать оценку его способности достигать заявляемых целей на основании социологических параметров.

Первые ЛГБТ-организации появились в Восточных и Южных областях Украины более десяти лет назад: Николаевская ассоциация геев, лесбиянок и бисексуалов «Лига» (1996) и Региональный информационный и правозащитный Центр для геев и лесбиянок «Наш мир» (1999). В течение последних двух лет в нем произошли серьезные изменения властных отношений как «внутри», так и «снаружи» (гетеросексуальное украинское общество, СМИ), возникли новые формы сотрудничества и противостояния с властью ради достижения гендерных целей. Мне бы хотелось дать общее представление о структуре и содержании деятельности современного ЛГБТ-движения Украины и дать оценку его способности достигать заявляемых целей на основании социологических параметров.

Оксана Кісь. Жіночий досвід участі у національно-визвольних змаганнях на західноукраїнських землях у 1940-50-х рр.

Тривалий час історичні дослідження, засновані на макропідході, віддавали перевагу вивченню масштабних подій, явищ, фактів та інституцій, фактично залишаючи поза увагою головну дійову особу історичного процесу – людину. Стійка тенденція до антропологізації історичних досліджень, що спостерігається  в історичній науці з середини ХХ ст., спричинила докорінні зміни у ставленні  до джерельної бази історичної науки та переорієнтації дослідницьких стратегій. Фактично, маємо підстави говорити про біографічний поворот як  ключову тенденцію сучасних соціально-історичних студій.

Тривалий час історичні дослідження, засновані на макропідході, віддавали перевагу вивченню масштабних подій, явищ, фактів та інституцій, фактично залишаючи поза увагою головну дійову особу історичного процесу – людину. Стійка тенденція до антропологізації історичних досліджень, що спостерігається  в історичній науці з середини ХХ ст., спричинила докорінні зміни у ставленні  до джерельної бази історичної науки та переорієнтації дослідницьких стратегій. Фактично, маємо підстави говорити про біографічний поворот як  ключову тенденцію сучасних соціально-історичних студій.

За різними фаховими оцінками, втрати українського населення за роки голоду 1932-1933 років становили від 3.5 до 10 млн. осіб. Провідний український історик-дослідник Голодомору С.Кульчицький зазначає, що аналіз звітності органів ЗАГС дозволяє скласти загальне уявлення про масштаби втрат населення, включно з ненародженими, за 1932-33 роки – тоді вони сягнули 5 млн. осіб, з яких частка українців – 81.3%. Однак точність та повнота реєстрації смертей у сільській місцевості, на думку вченого, доволі неповна – вона навряд чи перевищувала 50% випадків.

Тамара Марценюк. Гендерні аспекти сфери зайнятості в українському суспільстві (згідно з опитуванням ISSP 2009 року)

У статті проаналізовано гендерні відносини на українському ринку праці через призму горизонтальної та вертикальної професійної гендерної сегрегації, доходів чоловіків і жінок, самостійності на робочому місці, тривалості робочого часу. Емпіричною базою дослідження виступив масив даних репрезентативного опитування "Соціальна нерівність", яке було проведено КМІС у 2009 році (N=2012) у рамках міжнародного проекту ISSP. Зроблено висновок про наявність гендерної нерівності у сфері зайнятості в сучасній Україні. Ключові слова: гендерні відносини, ринок праці, гендерна нерівність.

У статті проаналізовано гендерні відносини на українському ринку праці через призму горизонтальної та вертикальної професійної гендерної сегрегації, доходів чоловіків і жінок, самостійності на робочому місці, тривалості робочого часу. Емпіричною базою дослідження виступив масив даних репрезентативного опитування "Соціальна нерівність", яке було проведено КМІС у 2009 році (N=2012) у рамках міжнародного проекту ISSP. Зроблено висновок про наявність гендерної нерівності у сфері зайнятості в сучасній Україні. Ключові слова: гендерні відносини, ринок праці, гендерна нерівність.

Оксана Кісь. Освічена жінка: освіта як цінність та мірило життєвого успіху в автобіографіях жінок України

Радянський період в історії України останнім часом привертає щораз більшу увагу фахівців соціально-гуманітарних дисциплін, які прагнуть не лише встановити факти та всебічно описати події, явища чи головних дійових осіб того періоду. Важливо також зрозуміти, які соціальні та гуманітарні наслідки (у короткостроковій та довгостроковій перспективі) мала доба соціалізму для українців як нації. Проблеми історичної пам’яті у зв’язку з недавнім минулим стають щораз актуальнішими для істориків, культурологів, етнологів, соціологів, мовознавців – фахівців, які досліджують трансформації соціальних ідентичностей українців під впливом історичного досвіду соціалізму та внаслідок його переосмислення за роки незалежності.

Радянський період в історії України останнім часом привертає щораз більшу увагу фахівців соціально-гуманітарних дисциплін, які прагнуть не лише встановити факти та всебічно описати події, явища чи головних дійових осіб того періоду. Важливо також зрозуміти, які соціальні та гуманітарні наслідки (у короткостроковій та довгостроковій перспективі) мала доба соціалізму для українців як нації. Проблеми історичної пам’яті у зв’язку з недавнім минулим стають щораз актуальнішими для істориків, культурологів, етнологів, соціологів, мовознавців – фахівців, які досліджують трансформації соціальних ідентичностей українців під впливом історичного досвіду соціалізму та внаслідок його переосмислення за роки незалежності.

Етнічна історія України – складна, сповнена суперечностей та конфліктів. Проблема взаємин поміж українцями та іншими етнічними групами (насамперед, росіянами), які протягом століть входили до складу населення України, була завжди актуальною. Значною мірою специфіка проблеми полягала у відсутності національної державності та постійному пануванню сусідніх націй (поляків та росіян) над українцями на їх історичних землях.

Оксана Кісь. «Краса врятує світ!» або Нормативна фемінність у політичному іміджі Юлії Тимошенко

1  вересня 2005 року.  У  середній  школі  шахтарського  містечка  Соснівка  на  Львівщині

триває  свято  Першого  дзвоника1.  Мініатюрна  першокласниця  Даринка  у  мереживній

спідничці  і  червоному  жакетику  з  пухнастою  оторочкою  та  накладною  косою  довкола голівки (бабуся спеціально для цієї події позичила її у перукарні!), тоненьким голосочком натхненно декламує віршика, написаного її першою вчителькою: «Ну, а я прем’єр-міністром хочу стати - Вже навчилась косу заплітати. Наряди придбаю розкішні… Вчитися буду тільки успішно!»

1  вересня 2005 року. У середній  школі  шахтарського  містечка  Соснівка  на Львівщині триває  свято Першого дзвоника. Мініатюрна першокласниця Даринка у  мереживній спідничці  і  червоному жакетику  з  пухнастою оторочкою  та  накладною  косою  довкола голівки (бабуся спеціально для цієї події позичила її у перукарні!), тоненьким голосочком натхненно декламує віршика, написаного її першою вчителькою: «Ну, а я прем’єр-міністром хочу стати - Вже навчилась косу заплітати. Наряди придбаю розкішні… Вчитися буду тільки успішно!»

Тамара Марценюк. Страх розмаїття: національні властивості толерантности і гомофобії

Кілька років тому голова Комітету з  прав  людини,  національних  меншин і міжнаціональних відносин Верховної  Ради України  Леонід  Грач в  інтерв’ю  газеті  «Комерсант» (17.11.2006) висловився з приводу гомосексуальности: "Гомосексуалізм – це аномалія, спричинена аморальністю та порочністю людини". Узвичаєно нетолерантне ставлення до сексуальної ідентичности у цьому випадку прикметне тим, що до мови ворожнечі (hate speech) вдається офіційна державна особа,  яка  обіймає  знакову  посаду: очолює  парламентський  комітет, який має захищати права так званих

«вразливих»  груп.

Кілька років тому голова Комітету з  прав  людини,  національних  меншин і міжнаціональних відносин Верховної  Ради України  Леонід  Грач в  інтерв’ю  газеті «Комерсант» (17.11.2006) висловився з приводу гомосексуальности: "Гомосексуалізм – це аномалія, спричинена аморальністю та порочністю людини". Узвичаєно нетолерантне ставлення до сексуальної ідентичности у цьому випадку прикметне тим, що до мови ворожнечі (hate speech) вдається офіційна державна особа,  яка  обіймає  знакову посаду: очолює  парламентський  комітет, який має захищати права так званих «вразливих»  груп.