Тамара Злобіна: «Ми багато критикуємо сьогодення з феміністичних позицій, але мало говоримо про майбутнє – таке, яким хотіли би його бачити»


Фото Катерина Акварельна



Тамара Злобіна – головна редакторка «Гендер в деталях», мистецтвознавиця та кандидатка філософських наук. Коли закінчувала університет, стала вільною слухачкою на курсі Оксани Кісь “Вступ до гендерних студій”. Завдяки цьому зрозуміла, чому часто почувалася некомфортно - адже інтуїтивно вважала традиційні соціальні ролі чоловіка, жінки та моделі стосунків між ними застарілими. Сьогодні Тамара успішно керує феміністичною редакцією та почуває себе зовсім інакше – упевненою та готовою змінювати світ.


Про досвід редакторки, активістки та феміністки у нашому спілкуванні.


Як однолітки сприйняли ваше зацікавлення фемінізмом?

У 2005 році, коли я почала називати себе феміністкою, для подруг з традиційним уявленням це було дивно. У цьому віці дівчата найменше відчувають дискримінацію: вони гарно навчаються, їх хвалять, залучають до громадської діяльності. До них залицяються хлопці, які за них платять, дарують подарунки. І в цей момент здається, що все добре, що гендерна система – це казка. Подруги одружувалися, народжували дітей і часто потрапляли в економічну залежність від чоловіків, втомлювались від хатньої роботи; стосунки псувались, а суспільство наполягало, що саме так і має бути, і якщо щось негаразд - це провина жінки. Стало складно працевлаштовуватися - з малими дітьми. Казка закінчувалась, починалося те, до чого вони не були готові.

Я ж писала дисертацію, вивчала гендерні студії, вийшла заміж, але на феміністичних засадах. А мої подруги одна за одною почали розлучатися з чоловіками й цікавитися фемінізмом. Зараз майже всі з ким я спілкуюсь до нього “признаються”, а багато хто зуміли вибудувати нові - емансипованіші й успішніші, стосунки.


“Гендер в деталях” буквально за лічені місяці набрав великої популярності в соціальній мережі. Як виникла ідея? Що спонукало вас до створення феміністичної редакції?

Ідея і назва – це заслуга Ані Довгопол. Вона як координаторка гендерних програм українського представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля веде багато різних проектів, тож зауважила, що в українському суспільстві після Євромайдану сформувався потужний запит на гендерні знання, фемінізм, емансипацію, люди почали цікавитися цим. Але в інформаційному полі не було видання, яке попадало в науково-популярну нішу. Багато феміністок мали академічний бекґраунд – це були університетські викладачки, які стажувалися за кордоном, добре знали сучасні феміністичні студії. Вони могли писати статті лише складною мовою.

А з іншого боку були популярні видання, які мають більше журналістський характер. Доволі цікаві короткі статті, але без розлогих пояснень. Ми вирішили заповнити нішу для людей, які б хотіли поглибити свої знання, вийти на розуміння якоїсь складнішої теми, але які при цьому не мають класичної гуманітарної освіти. Аня прийшла до мене з такою ідеєю, бо вважала, що я краще за інших можу пояснювати складні речі простою мовою. І я залюбки взялася за цей проект.


Фото Катерина Акварельна


Чи складний був початок? Ви бачили як будете вибудовувати концепцію?

Це було дуже складно для мене особисто. На той час я 10 років як працювала лише на фрілансі. Ніколи не працювала в організації, не керувала людьми... Мені треба було перебудуватися з незалежної авторки в людину, яка керує проектом і командою людей, перевіряє їхню роботу. Найважче було не випадати самій. Я не звикла, що потрібно працювати планомірно. А “Гендер в деталях” – це ж не лише тексти, це повна проектна інфраструктура. Потрібно було з нуля уявити і зробити сайт, зрозуміти і проконтролювати роботу програміста та дизайнерки, вибудувати представництво у соцмережах, рекламу, знайти авторок та редакторок, відпрацювати механізми взаємодії, і т.ін. Перший рік я виконувала не лише роботу головної редакторки, але й обов’язки рекламістки, СММ-ниці, проектної менеджерки тощо. Багато різної роботи, яка для мене була абсолютно новою, фактично, я опанувала кілька нових професій. Але, я тут себе похвалю, я впоралася, ще й виявилася дуже хорошою проектною менеджеркою. З другого року існування проекту до нас прийшли Антоніна Рибка – наша адміністраторка сайту, яка також розвиває розділ “Бібліотека”, та Дарина Мізіна – “богиня” СММ, тож тепер мені легше.


Як шукали авторок?

За попередні 10 років я не лише писала статті сама, але й багато займалася активізмом, брала участь у тренінгах, конференціях. Окрім того, я тривалий час була співредакторкою журналу соціальної критики “Спільне”, а також запрошеною редакторкою білоруського журналу про сучасне мистецтво “Артактивіст”. Тож інтелектуальне, мистецьке й активістське коло я знаю добре і в Україні, і в ближньому зарубіжжі. Я знаю, що ці люди роблять, пишуть, можуть, тому знайти авторок було просто. А потім проект став видимим, авторки почали з’являтися самі.

Часто нам пишуть жінки, які не мають багато досвіду або вродженого таланту до письма, але мають що сказати. Я можу такий текст “витягнути” до пристойного рівня. Це насправді не моя робота – допомагати людям, які хочуть писати, порадами та прикладом (для цього є викладачі та різні тренінги з письменницької майстерності). Але я вважаю це проявом феміністичної солідарності - допомогти жінкам краще і яскравіше висловлювати свої міркування. Відмовляю у публікації доволі рідко.


Хто може стати вашою авторкою? І чи було таке, щоб з вами співпрацювали чоловіки?

У нас нещодавно на вечірці було таке питання у вікторині: «Назвіть єдиного чоловіка, який написав статтю для “Гендер в деталях”. Це був Олег Марущенко. Він написав дві статті! Інші чоловіки для ресурсу нам ще не писали, але ми би цього дуже хотіли. Ми зацікавлені в матеріалах і від чоловіків і про чоловіків. В Україні чоловіків, які досліджують і говорять про гендер, мало. Хоча цей процес починається. Я сподіваюся, що за два-три роки у нас з’явиться більше авторів.

Взагалі на «Гендер в деталях» статтю може опублікувати будь-хто. Але для цього потрібно потрапити у наш формат. Ми не публікуємо складні академічні чи прості журналістські статті, нас цікавить науково-популярний стиль. Також ми замовляємо тексти не про все на світі, а у межах нашої поточної «теми сезону».


Фото Катерина Акварельна


Коли ви розпочинали, чи очікували популярності «Гендер в деталях»?

Мені складно оцінити популярність. Співредакторка проекту Аня Довгопол весь час радіє, що у нас 8600 підписників і підписниць у Фейсбуці - для нішевого інформаційного ресурсу це справді непогано. Я ж сумую, що їх не 50 000. Коли буде стільки, тоді я буду готова поговорити про популярність «Гендер в деталях».


У вас наразі проходить стажування. Кілька слів про нього...

Наше нове стажування пов’язане з темою сезону «Жінок - у політику!». Ми вважаємо, що однією з причин недопредставництва жінок у політиці є стереотип: «це не жіноча сфера». І він існує, бо ми дуже мало знаємо про політикинь. Проте в історії жінок, наділених владою, було безліч! Ми хочемо, щоб стажерки про них написали короткі тексти, а ми будемо розповідати у наших соцмережах про президенток, політикинь, цариць, полководиць різних часів і народів.

Ми публікуємо двічі на тиждень ці «забуті» історії. Я думаю, що за наступні півроку ви дізнаєтеся багато нового - те що є, можна побачити у спецрубриках «Впливові: світ» і «Впливові: Україна». Це стажування надихає всіх нас! Кожен понеділок читаю 10 текстів від стажерок про історії сильних, владних, неймовірних жінок. Двічі вже плакала. І це чудовий приклад – саме ті рольові моделі, яких дуже бракує у публічному просторі.


Великий попит був на стажування?

Так, нам надіслали близько 20 заявок. Ми планували взяти на стажування чотири стажерки, та взяли 10. Більшість – це студентки віком 23-25 років, часто журналістки, яким потрібна професійна практика, але абсолютно всі глибоко зацікавлені темою гендерної рівності та емансипації жінок. Особливо приємно, що одна зі стажерок – Наталія Малиновська, кандидатка політологічних наук, – вирішила розповісти про політикинь у сучасних мусульманських країнах. Зараз там жінки стають першими депутатками, головами парламенту і таке інше… Напевне, це одні з улюблених моїх текстів.


Чи вже відома наступна тема сезону? І, власне, як вона обирається?

Це моя інтуїція. Тему сезону придумую я, пропоную редакції, ми її обговорюємо. Нова тема відома: навесні ми будемо говорити про гендерні зміни, що сталися після Євромайдану. Адже змін та й навіть досягнень є багато, але наші уявлення про них розмиті. Немає повної картини. Тому наша редакція хоче більш детально поговорити про кожну окрему сферу: законодавство, освіта, політика, армія, економіка... Чого було досягнуто, що ще потрібно зробити.


Фото Катерина Акварельна


15 грудня була вечірка від «Гендер в деталях» в «Creative women space». Як пройшло?

Чудово! Феміністки далеко не зануди. Я не знаю, скільки було гостей, але зареєструвалося на неї близько сотні людей. У нас була ведуча, конкурси, презентація «Гендер в деталях», нетворкінг і неформальне спілкування.


Як змінив фемінізм ваше життя?

Моє життя однозначно стало кращим, я маю більше свободи вибору. Я позбулась оцього нав’язаного жінкам «проблема в мені». Не вийшла заміж – проблема в тобі, не хочеш дітей – проблема в тобі, посварилась із кимось – проблема в тобі, ти ж дівчинка, маєш бути мудріша. Але більшості з цих «проблем» узагалі не існує, просто є речі, що залежать від мене, а є застарілі соціальні норми, які взагалі-то варто змінювати. Також я критично ставлюсь до нормативності, помічаю множини дискримінацій – за віком, статтю, соціальним та етнічним походженням, сексуальною орієнтацією, станом здоров’я тощо. Завдяки цьому я краще розумію та приймаю варіативність як світу навколо, так і себе самої.

Я ніколи не хотіла втілити якийсь шаблон «правильного життя», а фемінізм допоміг відстояти своє право та можливість експериментувати й змінюватись. Також я намагаюсь створювати навколо себе більш толерантне, «екологічне» середовище.


Ви одружена. Чи вдалося вам побудувати паритетні стосунки?

Так. У перший шлюб я вступала у 24 роки. Це був такий юнацький, я би сказала, шлюб. Ми з чоловіком тоді усталили стосунки, за його визначенням, як: «Вона не готує мені борщі, а я не купую їй шуби». Цікаво, що тоді мене часто запитували на конференціях, чи «відпускає мене чоловік», зараз уже це питання не стоїть. З часом стало зрозуміло, що ми доволі різні люди, настав час розійтись. Мене цікавить концепція поліамурності – такі стосунки у моєму житті також були, а люди, які здатні їх практикувати, зазвичай, не мають гендерних стереотипів.

З другим чоловіком взагалі цього питання не виникало, тому що він фемініст більший ніж я, для нього фемінізм є природнім. Він вважає, що феміністичний рух має бути ще активніший, вже давно час усунути соціальні нерівності, у XXI ст. такого не повинно бути. І в побуті його дії відповідають його поглядам.


Чи могли б ви жінкам дати якісь поради, як створити паритетний шлюб?

В українських реаліях треба, щоб дуже сильно підфартило (сміється - ред.) Я думаю, що чоловіка, який має консервативні погляди на жінок і родину, перевиховати дуже важко. Багато українських чоловіків розбалувані, вони на словах кажуть: «Так-так, ми підтримуємо фемінізм», – а на ділі просто забувають мити посуд. Але якщо людина розумна і доброзичлива, то з нею можна домовитися. Ключем є спілкування. Не мовчати і чекати, коли вже накипить, а одразу казати: це мені ок, а це – ні, так би я хотіла, а так – не хотіла. І дивитися наскільки людина готова чути та враховувати. Та й самій бути уважною до партнера чи партнерки.


Які ваші подальші плани?

Переважно фемінізм спрямований на критику сьогодення, мало текстів, які наголошують на позитивних досягненнях, і ще менше про те, чого ж феміністки хочуть. Тому я знаю вже не тільки тему весни, а й літа. Хочу запропонувати феміністкам написати есе-утопії: який вигляд мали б секс та стосунки в ідеальному феміністичному суспільстві, якими були б правоохоронні органи, система освіти, економіка і таке інше. Мені хочеться створити яскраві візії майбутнього, проговорити, чого ми хочемо. І на цій основі – а це вже буде тема осені – скласти конкретні рекомендації.

І це важливо, адже у 2019 році у нас парламентські вибори. Я не дуже вірю у зміни після виборів президента (аби не гірше), а от є шанс, що у парламент зайде багато жінок, з’являться нові обличчя, можливо, навіть нові партії. Якщо ми як активістки, професіоналки з різних сфер зможемо сформулювати конкретні пропозиції, чого ми хочемо, яке законодавство треба поміняти, у яких сферах внести зміни, які посадові інструкції впровадити тощо, то це може бути виконано. І це для мене набагато важливіше, ніж критикувати те, що є зараз, тому що завтра його може не бути.

Приєднуйтесь і ви до нас.


Facebook –  InstagramTelegram


Також радимо підписатися на нашу щотижневу e-mail розсилку, це можна зробити тут (праворуч під слайдером).


Матеріал створений за підтримки Українського жіночого фонду і Фонду імені Гайнріха Бьолля, точка зору яких не обов'язково збігається з авторською.

Авторка: АЛІНА КУРЛОВИЧ, власна кореспондентка ГІАЦ «КРОНА»