СТЕРЕОТИПИ У ДИТЯЧИХ САДКАХ: ЩО НЕГАТИВНО ВПЛИВАЄ НА РОЗВИТОК МАЛЕЧІ




Які стереотипи  щодо жінок і чоловіків зустрічаються у закладах дошкільної освіти та які тут існують інші аспекти, що можуть стати дискримінаційними стосовно малечі? Про це знає фахова спільнота Гендерного інформаційно-аналітичного центру «КРОНА», яка за останні місяці здійснила детальний аналіз сучасних закладів дошкільної освіти.



ПРО ПРОЄКТ




Проєкт стартував півроку тому в Харкові. Його головна мета – проаналізувати, як саме сучасні заклади дошкільної освіти формують у дітей стереотипи щодо жінок і чоловіків. Спершу фахове коло робить аналіз та спостереження за всім тим, що визначає розвиток дитини у стінах дошкільного закладу. Сюди відносяться навчальні програми, за якими працюють дитсадки, простір закладу і обладнання, ранки та інші свята, робота вихователів/-ок тощо. За підсумками дослідницьких пошуків буде видано книгу, а за ходом проєкту можна буде стежити на сайті ГІАЦ «КРОНА», де у спеціальному розділі публікуватимуться хід та розробки проєкту.

– Власне, такого комплексного аналізу закладів дошкільної освіти досі не було. Ми, звісно, розуміли, що «все» починається з родини і дитсадка. Наше дослідження і підсумкова книга мають виявити ці проблеми та показати, якими шляхами можна подолати стереотипи. Ми хочемо, щоб наші діти були щасливими і успішними – усі, незалежно від статі, – розповідає керівник проєкту Олег Марущенко.

Ідея проєкту народилася кілька років тому, коли Гендерний інформаційно-аналітичний центр «КРОНА» реалізовував схожий проєкт у школах. До дослідницької команди увійшли семеро маститих фахівчинь і фахівців (Ольга Андрусик, Тетяна Дрожжина, Анна Єфімцева, Валентина Какадій, Олег Марущенко, Олена Масалітіна і Ольга Рассказова), які вже кілька років працюють на нелегкій ниві антидискримінаційної експертизи шкільних підручників і, здається, знають усе про дискримінацію в освіті.





ЩО ПОКАЗАВ АНАЛІЗ ПРОГРАМ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ




Одним з пріоритетів аналізу в дитсадках стали численні навчальні програми дошкільної освіти. Їх багато, і всі вони різні. Є основні програми, а є парціальні (вони стосуються якихось окремих аспектів розвитку дитини). Саме за ними вихователі/-ьки вибудовують взаємодію з дітьми. Тож експерт і експертки проаналізували всі відомі навчальні програми, за якими працює дошкілля. Основні недоліки в антидискримінаційній площині були виявлені такі.



– У навчальних програмах нерідко зустрічаються стереотипи про вік людей. «У бабусі хворі ноги, їй важко ходити. У дідуся хворе серце, його не можна турбувати» – це якраз типові приклади. Вони створюють спотворений образ людей літнього віку, і він сьогодні не відповідає дійсності, адже зараз люди у віці часто ведуть активне життя, – розповідає експертка Тетяна Дрожжина.






ПРОСТІР ДИТСАДКА І СТЕРЕОТИПИ




Наступним кроком фахового розгляду був аналіз середовища, у якому перебуває малеча, зокрема, простору дитсадка. Важливо розуміти: те, що дитина бачить щодня, сприймається нею як свідомо, так і підсвідомо. Якщо вона бачить на плакаті маму, яка готує, і не бачить там тата, який виконує ті самі дії, дитина «закріпить» цю дію за жінкою. Якщо на стенді зображено, як хлопчик бігає і порушує дисципліну, то «почесне звання» порушника «закріпиться» за хлопчиком.




Саме тому важливо те, що оточує дітей: які кольори використовуються в інтер'єрі, які іграшки є, як оформлюються дитячі шафки. Деталі, які для дорослих вже не мають значення – для малечі є справжнісінькою наукою і, на жаль, часто джерелом стереотипів.

Експертне коло помітило: простір дитячих садків здебільшого чітко поділений на зони, які нерідко виокремлені блакитним і рожевим кольорами. Інколи вихователі/-ьки навіть підписують їх як хлопчача/дівчача зони. У дівчачій – ляльки, посуд, магазини, салони краси, а у хлопчачій – конструктори, машинки, робототехніка тощо.

Навіть сам простір, який займають діти в дитсадку, різниться: хлопці, граючись, гасають по всій кімнаті, а дівчатка зазвичай граються в кутку.

Під час прогулянок дівчатка нерідко одягнені не так зручно і функціонально, як хлопчики, можуть відмовлятися від руханок, ігор на дитячих майданчиках, адже бояться забруднитися (на відміну від хлопчиків, на яких дорослі не сваряться через те, що вони забруднили світлу футболку).



Зустрічаються випадки, коли малечу заохочують гратися окремо одне від одного. Під час гри дівчаток орієнтують готувати, прибирати, доглядати за дітьми, а хлопчиків націлюють на соціальний успіх – кар'єрні досягнення, подорожі світом, кермування автівкою тощо. Фахівчиня проєкту Валентина Какадій, яка здійснювала аналіз простору, пригадує, що неодноразово бачила, як вихователі/-ьки не хвалили дівчаток, які демонструвати свої вміння у «хлопчачій» царині.

– Дивлячись на все це, я бачу: у майбутньому хлопці будуть краще пристосовані до життя, націлені на успіх. Дівчаток увесь час зупиняють, коли вони починають гратися машинками, майструвати, чи ігнорують їхні здобутки, коли ті, скажімо, показують знання геометричних фігур, – розповідає Валентина Какадій.

Проте в певних дитсадках можна було побачити й позитивні приклади організації простору. Скажімо, іграшки розставлені на полицях без зонування, і кожна дитина може обрати собі будь-яку. Зустрічалися вихователі/-ьки, які не закріплювали дію за дитиною залежно від її статі. А зустрічалися й такі, яким самого рожево/блакитного кольору було недостатньо, і вони робили додаткові надписи на полицях зони – хлопчача/дівчача.

– Я хочу сказати, що в даній сфері постать виховательки є надзвичайно важливою!.. Саме вона заохочує дітей до гри, вона може як розділити у грі дітей з прив'язкою до статі, так і дозволити дітям самим обрати, з якими іграшками їм гратися, у які ігри, які ролі виконувати, – розповідає фахівчиня проєкту Ольга Рассказова.





ЧАС ЗМІН І ОСОБИСТОСТЕЙ




За кордоном простір дитячих садків і комунікація з дітьми формується інакше. Головні правила – орієнтація на індивідуальність і творчість дитини, ненасильницька комунікація з нею, максимально простий простір. Тобто у світі вже відійшли від примушування дитини до певних ігор, тримання її уваги авторитетом і залякуванням «бабайкою». На жаль, у дитячих садках на теренах України такі випадки ще зустрічаються, і непоодинокі.

– Я сподіваюся, що цей проєкт покаже вихователькам, що діти – це такі ж особистості, як і дорослі, – розповідає фахівчиня проєкту Ольга Андрусик. – Що в них є своя думка, смаки й потреби. Якщо дитина не хоче їсти манну кашу – не треба її примушувати, а якщо вона хоче гратися машинкою замість ляльки – дозвольте їй це зробити.



Часто навіть хороші вихователі/виховательки можуть несвідомо ретранслювати дітям стереотипи. Та щоб це усвідомити й побачити, треба мати «антидискримінаційні лінзи», самої профільної освіти може бути недостатньо. Власне, книгу всі учасниці й учасник проекту писатимуть саме для того, щоб розповісти працівникам/-цям дитсадків, де приховалася дискримінація в їхніх закладах і як змінити такий стан речей.

Проєкт реалізується за підтримки Представництва в Україні Фонду імені Гайнріха Бьолля.