Школа політичного лідерства для жінок ставить перші питання перед своїми учасницями

Будучи лідерками - політичними або громадськими, учасниці Школи вже давно сформувались як особистості, і етап, коли доводилось шукати відповіді на питанням «хто я?», продумувати і вибудовувати свій образ у публічному просторі, здавалося б, уже далеко позаду.

Однак, справжні лідерки, тим більше, ті, які займаються політикою, просто зобов'язані виводити свій рівень критичного мислення на все більш високий рівень. Піддавати все сумніву, шукати кращі та ефективні шляхи вирішення проблем, бачити проблеми там, де суспільство ще не встигло їх помітити. Чи справді у нас все добре в тих сферах, про які звітують діючі чиновники, наскільки адекватна сучасним викликам програма, яку пропонують політичні опоненти/-ки, чи відповідає цим викликам наше власне бачення? Чи не занадто воно поверхневе, чи враховуємо ми всі фактори?

Саме тому на першому тренінгу в Школі політичного лідерства для жінок, докторка політичних наук, професорка кафедри політології та державного управління Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Оксана Ярош почала спілкування не з розповіді про мажоритарну систему та квоти, а з понять "стать" і "гендер" - для того, щоб повернутися в точку відліку для жінки загалом і для жінки в політиці зокрема. Для учасниць Школи відповідь на питання "хто я?", наче, зрозуміла: я - жінка. Але що означає в патріархатному світі бути жінкою, а тим більше активною, а ще більше - займатися "чоловічою" справою - робити політику? Саме від відповідей ось на ці запитання залежить визначення цінностей, політичної програми і стратегії.

Патрік Белл, лектор Університету Джорджа Вашингтона, Міжнародного Університету Флориди, Університету Баррі, також зупинився на цьому питанні і нагадав учасницям Школи важливе політичне кредо: «Визнач себе сама - або інші визначать тебе». Обговоривши з учасницями Школи те, з якими проблемами та гендерними стереотипами стикаються жінки в українському суспільстві і політиці, Патрік Белл наголосив, що весь цей набір стосується і США. Там також поширена дискримінаційна думка про те, що жінка не може одночасно бути фахівчинею і хорошою матір'ю. А це означає, що жінку будуть критикувати завжди і підходити до її роботи більш пристрасно, ніж до чоловічої.

Політтехнологи можуть коригувати образ політикині, балансувати на межі між фемінністю і маскулінністю. Але якщо політична діячка, як показав на численних прикладах Патрік Белл, піддається нападкам тільки через свій більш «чоловічий» стиль керівництва, цілеспрямованість або натиск, то чи справедлива така система? І чи варто підлаштовувати свій образ і стиль роботи під очікування суспільства і виборців, що живуть в контексті традиційного мислення, стереотипів та образів, сформованих ЗМІ?

Це питання стоїть перед усім суспільством, але залученість до політичного поля змушує відповісти на нього передусім саме кожну з учасниць Школи індивідуально. Хто я? І якщо я - жінка, то чи справедливо те, що більшу половину українського соціуму, з якого половина - жінки, у Верховній Раді представляють лише 11% депутаток? Чи справедливо те, що середня зарплата українок на 30% менша, ніж у чоловіків? Чи справедливо те, що жінки залишаються невидимими в публічній сфері, адже тільки 25% матеріалів українських медіа присвячені жінкам? Чи вважаємо ми це проблемою, яку необхідно вирішувати зараз? Чи готові ми задля її вирішення, незважаючи на політичну приналежність, об'єднуватися на національному та місцевих рівнях в міжфракційні об'єднання? Чи зможемо ми зробити так, щоб і чоловіки підтримали цей рух до справедливості, і уникнути штучного протиставлення між чоловіками і жінками?

Школа політичного лідерства для жінок тільки розпочала свою роботу, і учасницям Школи, попри їхній поважний досвід, іще багато про що належить дізнатися.

Побажаємо успіху нашим політикиням, адже від їхніх успіхів залежить благополуччя всіх нас!