Як програмування в Україні перестає бути виключно чоловічою професією





В Україні на очах руйнується один з традиційних бастіонів «чоловічих» професій — IT: за два останні роки у країні різко зросла кількість програмісток.

28-річна Дарина Скопюк ще недавно була столичним юристом. Але ця робота її не задовольняла, а тому вона закінчила безкоштовні онлайн-курси програмування, подала кілька резюме і швидко знайшла місце за новим профілем у міжнародному фотобанку Depositphotos.

«Спочатку мені було дуже важко, занадто вже великі відмінності між юриспруденцією і написанням коду. А потім все пішло: поміняла місце роботи і працюю над ШІ [штучним інтелектом] і машинним навчанням, — каже Скопюк. — Але навіть зараз, коли я говорю, що займаюся програмуванням, співрозмовники, як правило, роблять великі очі».

Але дивуватися вже немає чому: кількість жінок, зайнятих у IT-сфері, стрімко зростає. За даними дослідження, проведеного командою YouControl, якщо в 2017-му в країні було 27 тис. програмісток у статусі фізособи-підприємця (ФОП), — саме так у країні оформлена більшість айтішників, — то зараз їх вже 44 тис. Приріст — 62%.

При цьому загальна кількість ФОП, які займаються інформаційними технологіями, за цей період зросла на 47%.

В результаті зараз кожен п’ятий працівник IT-індустрії — це жінка. Магнітом для них стали високі зарплати в цій сфері.

Для України це — знакове явище. Адже все, що пов’язано з програмуванням, вважалося традиційно «чоловічою» спеціалізацією.

Якщо зважувати на співвідношення кількості резюме від чоловіків і жінок, розміщених на порталі Work.ua за останні три місяці, найбільш «маскулінна» професійна сфера в країні — це транспорт і автобізнес (96% резюме — від чоловіків). Далі розташувалися охорона і безпека, будівництво та архітектура, а також робочі спеціальності і виробництво і топ-менеджмент — у всіх цих групах частка чоловічих резюме коливається від 93% до 75%. Лише трохи менше — 71% і 70% відповідно — цей показник у сільському господарстві та IT-секторі.

А найбільш «жіночними» сегментами ринку праці, за даними Work.ua, є бухгалтерія та аудит, секретарська робота і діловодство, освіта і наука, а також медицина і фармацевтика, управління персоналом і краса-фітнес. У цих сферах частка резюме від жінок у загальній їх кількості перевищує 77%.

Олександр Снідалов, віце-президент великої софтверної компанії Ciklum, у якій працює понад 3,5 тис. осіб, говорить: історично склалося так, що жінки в Україні були мало задіяні в програмуванні, на відміну від тих західних країн, в яких йому доводилося працювати, — Німеччині і Нідерландах. Але ж дівчата мають вкрай важливі якості для подібної діяльності: вміння знаходити компроміси, відповідальність, логічне мислення. «Цей могутній коктейль дає вражаючий результат. І зростання числа жінок в індустрії доводить мої слова», — каже Снідалов.





За даними YouControl, найбільше розробниць софта зосереджено в столиці — чверть від загальної кількості. Трохи менше їх у Харкові, Дніпрі, Львові та Одесі — інших традиційних IT-центрах країни.

Більшість програмісток — 60% — вибрали для себе як спеціалізацію комп’ютерне програмування, написання комп’ютерного коду.

Саме цим займається 26-річна Аліса Лісняк, яка проживає у Дніпрі, — останні два роки вона пише комп’ютерні коди. Дніпрянка ще в школі захоплювалася розробкою сайтів, проте вищу освіту отримала гуманітарну — стала філологом. На роботу Лісняк влаштувалася у веб-студію, потім потрапила на профільні курси в Ізраїлі і вже після них отримала місце за своєю нинішньою спеціальністю — web front-end розробник.

«Я не розглядаю програмування як просто роботу, це стиль життя: ти змушений постійно вдосконалюватися, і весь час потрібно вчити щось нове, тому що технології розвиваються дуже швидко», — розповідає Лісняк.

На роботі вона часто-густо стикається з сексизмом і ейджизмом. Дівчині, наприклад, не раз говорили: «Ви така молода, навіщо вам програмування?»

А 45-річна мати Лісняк також закінчила курси програмістів, але так і не змогла знайти роботу. Втім, справа була не тільки в гендерному питанні. «У 45 років ти вже просто нікому не потрібен у цій галузі», — пояснює Лісняк-молодша.

Юлія Кузьмич, програмістка з Ciklum, закінчила фізмат-факультет у 2012 році, працювала на фрілансі і не стикалася з гендерними проблемами. «Якщо добре пишеш код, то неважливо — дівчина ти чи хлопець», — каже Кузьмич.

Однак не все так просто. Згідно з даними порталу DOU, спільноти вітчизняних програмістів, кожна третя жінка починає у IT з нижчого професійного рівня Junior. І тільки 12% програмісток досягають найвищого рівня Senior — це вдвічі менше, ніж аналогічний «чоловічий» показник. Та й різниця в зарплатах розробниць і розробників становить від 10−15% до 50% і більше. І це суттєво для галузі, в якій середній щомісячний дохід — $1−4 тис.

Лісняк вважає, що частково подібний перекіс пов’язаний із тим, що програмістки схильні занижувати власні вимоги на співбесідах.

Не тільки вітчизняним розробницям платять менше: за словами Алайни Персіваль, директорки американської організації програмісток Womenwhocode, зарплатний розрив є у всіх світових IT-центрах.

«Країни Східної Європи, як правило, випереджають решту світу за відсотком жінок, які працюють у сфері технологій. Це, звичайно, дає надію, але в кожній країні ще належить виконати роботу, щоб досягти гендерного паритету в галузі», — пояснює вона.

Анна Великоіваненко, маркетинг-директор IT-компанії DataArt, позитивно оцінює приплив жінок до індустрії. В її фірмі поширена практика розподілених команд: співробітники можуть перебувати в різних містах і країнах, належати до різних культур, бути різного віку і гендеру, але разом робити софт. «Від цього стає тільки краще, просто за рахунок більш диверсифікованого підходу до розробки технологій», — каже Великоіваненко.


СВОЄ ДАО: У програмуванні 26-річну Алісу Лісняк, web front-end розробницю, привертає необхідність постійного самовдосконалення / Фото: НВ


Хоча жінки все активніше освоюють IT, у цілому Україна залишається «чоловічою» країною в сфері трудових відносин.

Середня очікувана зарплата жінок у 4-му кварталі 2019 року склала лише 70% від чоловічої, каже Тетяна Пашкіна, HR-експерт порталу robota.ua. До того ж різниця повсюдна. Так, у Києві усереднений розмір вимог у жіночих резюме — це 15,8 тис. грн, а в чоловічих — 23,6 тис. грн. Одеситки хочуть 12 тис. грн, одесити — 18,6 тис. А у Кропивницькому, наприклад, типова місцева жителька готова стати до роботи за 8,6 тис. грн, тоді як типовий місцевий житель — за 14,1 тис. грн.

Пашкіна уточнює, що занижені вимоги не ставлять жінок у більш привілейоване становище в очах роботодавців. Для багатьох українок подібний демпінг — вимушений. Адже у них, як правило, є «обтяжливі» обставини — діти або перспектива їх завести. Тому роботодавці часто схильні віддавати перевагу чоловікам, каже експерт.



За всіх проєвропейських прагнень України навіть її «вітрина» — органи держвлади — далекі від принципів гендерної рівності. Про це добре знає Ірина Геращенко, депутатка з фракції Євросолідарності й одна з активісток руху за рівні права. Вона з 2007 року працює в законодавчій владі і зазначає, що з того часу там мало що змінилося. «Ритуально введуть одну жінку в першу п’ятірку [виборчого списку партії], але тільки через те, що вона артистка або співачка», — каже Геращенко.

Ситуацію вдалося переломити в 2019-му, коли Верховна Рада ввела 40-відсоткову квоту на представництво жінок у партсписках. Але все одно в нинішньому скликанні парламенту тільки 20% жінок, втім, раніше їх було лише 12%.

При цьому депутатки все одно відсторонені від прийняття важливих рішень у законотворчості, уточнює Геращенко. Та й в уряді отримали місця всього три жінки-міністра, і це при 17 чоловіках — членах Кабміну. «Тому ми боремося за реальну вагу в політиці, а не за номінальну кількість, — підкреслює Геращенко. — Поки ми тільки на початку шляху».

Ірина Славінська, координатор з гендерних питань кампанії Повага, спрямованої проти сексизму в медіа та політиці, каже: ситуація з гендерними перекосами в країні змінюється, але поступово.

З явних позитивних прикладів вона відзначає збільшення кількості жінок в армії. У перші роки війни вони не мали права займати бойові посади, тому оформлювалися кухарями і так далі. Однак тепер це право у жінок є.

За даними Міноборони, сьогодні частка жінок у ЗСУ становить 23% (у 2014-му було 6,5%), 11% з них — військовослужбовці. Їх частка в зоні бойових дій на Донбасі — 10% від загального числа бійців, які беруть участь в Операції об'єднаних сил.

Славінська вважає, що статеву дискримінацію в країні можна подолати, якщо продовжити відповідну роботу на законодавчому рівні. Також важливим фактором може стати щоденна солідарність жінок на роботі.

«У дискримінації багато облич. Я не можу уявити, що існують жінки, які жодного разу не ставали жертвами сексизму або зневажливого ставлення [з боку чоловіків], — каже Славінська. — І якщо це так, то для зрушень у трудовій сфері нам для початку потрібно припинити сміятися над анекдотами про білявок».


НОВА ЯКІСТЬ: Дарина Скопюк колись працювала юристкою. Але ризикнула - і змінила профіль, професійно зайнявшись програмуванням - розробляє штучний інтелект і машинне навчання / Фото: НВ


Джерело