Бути жінкою (Ольга Руднєва)





Бути жінкою в Україні – це завжди бути номером два, завжди трохи недотягувати до того життя, яким живуть чоловіки.

Бути жінкою в Україні – це завжди чекати. Зручного моменту. Кращого часу. Правильного місця.

Це першу частину життя бути занадто молодою, щоб щось очолити або про щось експертно заявити, а другу частину життя бути занадто «літньою», щоб, знову ж таки, щось очолити і щось експертно заявити.

Це знати, що для зовнішнього світу причиною всіх непопулярних рішень і різких відповідей до 50 буде твій ПМС, а після 50 – твій клімакс.

Це робити в рази більше, а отримувати в рази менше. Або, гаразд, робити не менше, але отримувати менше.

Це встигати добре робити дві роботи, одна з яких називається «дім і сім'я» і ніколи не оплачується.

Це зустріти чоловіка з головою, якій потрібна шия. І пишатися тим, що знайшла того, кому можеш стати вічною шиєю.

Це червоніти за погано вигладжену сорочку свого чоловіка і відірваний гудзик на його пальто і знати, що твої охайні та щеплені діти характеризують тебе краще, ніж всі написані тобою докторські й укладені тобою угоди.

Це за замовчуванням мати гуманітарний склад розуму, а якщо раптом випадково проявити задатки математичного, то назавжди отримати клеймо жінки «з чоловічим складом розуму».

Це під час кожного отримання візи й кожного перетину кордону розповідати про свій сімейний статус, немов наявність чоловіка є найсильнішим магнітом для будь-якої української жінки.

Це на кожній співбесіді до 30 обговорювати свої плани мати або не мати дітей, а після 30 пояснювати, як ти будеш вписувати роботу в графік сімейних обов’язків і що думають чоловік і родина з приводу такої відповідальної позиції.

Це планувати свою кар'єру в прив’язці не до того, чого ти хочеш досягти, а до того, коли ти хочеш народити, коли твій первісток піде до школи й коли літнім батькам потрібна буде твоя підтримка.

Це обов’язково бути заміжньою, ну або один раз к житті бути заміжньою, ну або хоча б мати дитину, нехай навіть одну дитину, щоб дати зрозуміти всім, що з тобою все в гаразд.

Це завжди виглядати на всі сто, бо в країні, де всі жінки красиві, краса знецінена настільки, що стає обов’язковим прохідним балом на будь-яку позицію: від дружини до міністра.

Це завжди бути згодливою та поступливою, бути тією, кому чоловік може заборонити, яку може не пустити, за яку може вирішити. Звичайно ж, з найдобріших мотивів і нескінченної любові до її слабкості.

Це завжди нести відповідальність за те, що обговорили твій «тюнінг», твою коротку спідницю або твою занадто хлоп’ячу стрижку.

Бути жінкою в Україні та домогтися топової позиції в бізнесі, політиці, суспільному житті – це назавжди стати предметом обговорення твоєї форми, а не змісту.

Бути жінкою на топовій позиції – це завжди бути під підозрою, що хтось за тебе «попросив», «порішав», «проштовхнув». Іншими словами – бути «чиєюсь».

Бути жінкою на топовій позиції – це завжди пояснювати зроблений вибір. Під час сімейних обідів, зустрічей з подругами, в публічних інтерв'ю і на круглих столах.

Бути жінкою на топовій позиції – це постійний пошук партнера, який зможе без шкоди здоров’ю і самолюбству пережити не тільки твою зарплату і зайнятість, а й твій статус.

Це іноді бути «дорогенькою», а іноді «Машенькою» або «зараз доручимо це Оленці» та навіть «знали б ви, лялечко» і далі за списком до нескінченності. Завжди в складній ситуації і під час дорослої розмови програти не тому, що ти слабка, а тому, що партнер нокаутом відправить тебе в позицію беззахисної дитини.

Це бути «корабельною сосною», «туристичним брендом країни» і чимось там ще, який, даруйте, «… 300 зустрічей», і знову піти на задній план. О так, і при цьому сказати: «Та облиште, я не ображаюсь».

Це завжди про «зрозуміло всім людям, навіть жінкам», «ну давайте додамо кілько жінок до списку, щоб не обурювалися».

Це завжди бути предметом обговорення. Твоїх розмірів, твоїх чоловіків, твоїх суконь, твоїх сумок і твоїх прикрас.

Бути жінкою в Україні – це завжди трохи не дотягувати до того життя, яким живуть чоловіки, і завжди про боротьбу за право не просто сісти за стіл з чоловіками, а про право бути почутою за столом з чоловіками.

Але, знаєте, бути жінкою – це ще й про можливість винайти памперс, пральну машину і бензопилу. Це про можливість писати найкращі книги, грати найкращі ролі в кіно і підкорювати найвищі вершини світу.

Бути жінкою – це ще про те, якими чоловіками виростуть наші сини та які права ми самі для себе захочемо.

Бути жінкою – це про право вибору: що дозволяти стосовно себе, а що не дозволяти. І в світі рівних можливостей, куди ми прагнемо і про який ми мріємо, настав час щось змінювати, адже наша різниця дуже умовна. Пам’ятаєте, як там у французького біолога Альфреда Жоста: «Спочатку всі були дівчатками, і тільки на сьомому тижні щось пішло не так».

Ольга Руднєва

Джерело

Текст опубліковано в № 24 журналу НВ від 25 червня 2020 року. Републікація повної версії заборонена