“Фінансові питання на першому плані, а освіта дітей відходить на другий, що мене, як маму, турбує” – голова громадської організації «Благосвіт» Катерина Святець




Катерина Святець – голова громадської організації «Благосвіт», яка стає на захист батьків та їхніх дітей, коли ті потрапляють у складні ситуації в навчальних закладах. І хоча організація не мала на меті допомагати у першу чергу матерям, але оскільки саме вони наразі найчастіше доглядають за дітьми та піклуються про їхнє шкільне життя та освіту, то в епіцентрі усіх подій опинилися жінки. Побори в школі, булінг, нещасні випадки – із цими та ще з низкою питань можна звертатися до «Благосвіту», аби виправити несправедливість та захистити свою дитину та себе. Батьки пишуть у групі на Facebook-сторінці й знаходять для себе підтримку у проблемних питаннях.

 


“Гроші даю я, а вирішує хтось інший?”

 


– Катю, що вас підштовхнуло до активізму?

– Моя особиста активність почалася, коли мій старший син пішов у дитячий садок. Нас зібрали і сказали, що нам потрібно здати на ремонт. Коли я висунула пропозицію, що конкретно потрібно відремонтувати, мені сказали, що це буду вирішувати не я, а районне управління. І тоді я задумалася: чому гроші даю я, а вирішує хтось інший?

Я почала писати в Facebook, і мені почали відповідати активні мами, які давали необхідну інформацію. Потім я запропонувала: «Давайте, ми створимо групу і будемо писати про це систематично. Я молода недосвідчена мама, я цього всього не знаю, і я думаю, що таких, як я, багато. Це буде дуже корисна і потрібна інформація для батьків». Так з'явилася наша сторінка в Facebook, а згодом і громадська організація «Благосвіт».

– З якими питаннями до вашої організації можна звертатися?

– Зазвичай до нас звертаються з проблемою поборів у школі. Ми просимо написати на організацію заяву. Іноді виявляється, що мами  заяву написати бояться, кажуть, що краще помовчать, потерплять, не будуть конфліктувати. Коли ж усе-таки наважуються, ми звертаємося в Департамент освіти, де просимо залучити й наших фахівців до комісії. Таким чином проблема вирішується. Тиск на батьків припиняється і більше не виникає.

Фінансові питання - наша основна діяльність. І не тільки, коли є тиск на батьків, але й просто, коли люди хочуть зрозуміти механізм фінансування свого навчального закладу, як вони можуть це проконтролювати та вплинути. І що вони можуть зробити, щоб їхній навчальний заклад фінансувався краще. У нас дуже багато вдалих кейсів, коли батьки за нашими шаблонами зверталися до Департаменту або районного управління і отримували те, що їм було потрібно. Їм надавали всю інформацію: що купувалося за батьківські гроші, а що за бюджетні.

У нас є випадок, коли дитина під час уроку спіткнулася і оком впала на навісний замок. Вона сильно пошкодила око. У школі не хотіли оформляти нещасний випадок і залякували маму. За допомогою нашого юриста справа вже в суді. У випадках, коли дітей просто морально труять, ми підключаємося і пропрацьовуємо захист для родини, яка піддається такому насильству.


“Освіта дітей відходить на другий план”



– Як залякують мам у школі?


– У менталітеті нашої країни прийнято думати, що твою дитину в школі або дитячому садочку ображатимуть, якщо ти будеш ставити незручні запитання, нести непопулярні ідеї, контролювати... У першу чергу мами бояться, що їхню дитину скривдять.

У нас дуже люблять морально пресувати одного, ніби щоб він не виносив сварку з хати, у цьому допомагають й публічні батьківські збори... Ось вчора був взагалі приголомшливий випадок, коли жінка дізналася, що її трирічну дитину бив логопед. Вона звернулася до завідувачки з заявою. Завідувачка на вечір зібрала батьківські збори, на яких намагалася змусити маму забрати заяву. Добре, що мама нас знала і з нею пішов наш юрист, який не дав її запресувати. Тиск натовпом на одного дуже часто використовується в українських школах. Іноді ще занижують оцінки дітям.

– Чи проводите ви для мам заходи, що підвищують їхню грамотність в правовому полі?

– Звісно, як правило, це заходи присвячені фінансуванню навчальних закладів, нещасним випадкам на їхній території. Або коли у нас виникає якась яскрава проблема, ми робимо опитування всередині нашої групи і визначаємо, про що треба поговорити і про що батьки хочуть дізнатися. Вже навколо цього питання організовуємо семінар.



– Чи були випадки, коли до вас зверталися тати, а не мами?

– Були випадки, але їх було всього два. У першого була проблема зі вступом до гімназії: не приймали дитину, хоча вона мешкала поруч з навчальним закладом. Але батько вирішив припинити свою боротьбу, і  просто віддати дитину до іншої школи.

Був тато, який звертався до нас зі схожою історією, як із тортом у школі №151, коли дитині не відрізали торта через те, що батьки не здали гроші в батьківський комітет. Тільки там вчителька робила іменні цукерки і давала їх тим дітям, які привітали її з днем ​​народження. Він теж пішов на розмову з Ольгою Деменко (ред: директорка Департаменту освіти Харківської міської ради). Вона сказала, що все буде добре, але все затягнулося, від нього відмовилися союзники, а потім йому написали кляузу на роботу. Він теж дав задню і відмовився йти далі.

– На що батьки мають право у школі, проти чого можуть поставати?

– Батьки мають право на якісну безкоштовну освіту для своєї дитини. Вони є учасниками освітнього процесу. Тож, не пускати батьків на територію школи незаконно. Це потрібно зупиняти на корені. Батьки можуть просити керівництво школи бути присутніми на уроці, якщо у них є сумніви щодо безпеки дитини. Батьки не можуть диктувати правила на території школи, які розходяться із законодавством. Зараз багато батьків, через те, що вони фінансують школу в багатьох її потребах, думають, ніби можуть купити в школу абсолютно все, що заманеться, поставити це в школі і користуватися, як своєю власністю. Це не так. Батьки можуть придбати тільки те, на що є запит від директора/-ки. Директор/-ка може просити тільки те, що відповідає санітарним нормам, і тут потрібно бути уважними.

Окрім цього батьки повинні налагоджувати комунікацію з вчительством, спільно думати про те, що потрібно зробити з боку школи, а що з боку сім'ї для того, щоб дитину максимально підтримувати, розвивати і допомагати їй засвоїти матеріал. У нас, на жаль, за рахунок того, що фінансові питання на першому плані, освіта дітей відходить на другий план, що мене, як маму, турбує.

– Ви входите до складу робочої групи при Міністерстві освіти і науки України. Розкажіть коротко, чим вона займається?

– Ми вже давно знайомі з нашими київськими колегами «Батьки SOS». Ми одночасно почали займатися цими питаннями, але вони почали робити на всеукраїнському рівні, а ми зайнялися Харковом. Ми з ними входимо до Коаліції батьків про співпрацю. Ось востаннє я їздила в жовтні – це була робоча група з приводу факторів оцінювання закладів освіти. Ми опрацьовували те, що зараз хочуть змінити, і вносили свої поправки від батьківської громади.




“Коли дитина виділяється з колективу, її починають витісняти”



– Трошки про булінг. Що це таке, як часто зустрічається?

– Булінг – це системне цькування дитини, яка відрізняється від інших. Дитина може мати відмінний від інших вигляд (носити окуляри, бути повною) або ж бути запальною, плаксивою. Вона може захоплюватися чимось, чим не захоплюється більшість. Зазвичай, коли дитина виділяється з колективу, її починають витісняти.

Психологи кажуть, що дуже багато залежить від виховательки або класної керівниці. Вони повинні побачити тривожні дзвіночки і присікти їх на корню. І зараз із нашими колегами «Освітній маркер» ми плануємо зробити семінари для вчительства, щоб розповісти їм, як виявляти булінг, припиняти його і як робити профілактику.

Що стосується батьків – їм потрібно бути в тісному контакті з дітьми і стати для них емоційно відкритими. Звертати увагу на зміни поведінки дитини. Спробувати виявити це на початковій стадії. І плюс, звичайно, виховувати толерантність у дітей. Розповідати, що якщо людина від них відрізняється, це не означає, що вона погана і її слід ображати. Це означає, що потрібно прийняти і дати їй можливість показати себе з хорошого боку.

– Чому зараз тема булінгу часто спливає? Її просто стало видно через гаджети чи все-таки почав змінюватися менталітет?

– Я думаю, що з кількох причин. По-перше, у підлітків стало модно знімати на телефони і викладати в Інтернет. По-друге, бачачи, що викладають їхні діти, батьки піднімають проблему, намагаються її вирішити. По-третє, навчальні заклади, на території яких відбувається подібна ситуація, розуміють, що на них лягає відповідальність. Вони зацікавлені в тому, щоб це вирішити. І останнє: суспільство вже більш активне, виявивши проблему, відразу набирається велика кількість людей, які можуть вплинути на неї і вирішити.


Матеріал створений за підтримки Українського жіночого фонду і Фонду імені Гайнріха Бьолля, точка зору яких не обов'язково збігається з авторською.

Авторка: АЛІНА КУРЛОВИЧ, ВЛАСНА КОРЕСПОНДЕНТКА ГІАЦ «КРОНА»